БУЛІНГ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Булінг у дошкільному закладі

Булінг – свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг може проявлятися як тиск:

• психологічний
• фізичний

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози побиття під час ігор.

Як міняється поведінка дитини:

Дитина – жертва булінгу поводиться не звично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер такта дитина:

• не хоче одягатися вранці
• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
• просить батьків забрати її з дитячого садка раніше.
• плаче – вигадує хворобу
• не контактує з однолітками у дворі;
• грає наодинці
• у дошкільному закладі не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх
• усамітнюється при будь-якій нагоді
• грає поламаними іграшками
• не має друзів у групі.

Гаряча лінія з питань запобігання насильству: 116123; 0800500335

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти

Відповідно до Закону України « Про освіту» (розділ І, ст. 25, 26)  керівник закладу дошкільної освіти:

- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

- забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вихователю, психологу.

Окрім цього, батьки можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Слід запам'ятати:

1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.

2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

3. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

4. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

5. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.

7. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Гарячі телефони:

- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо боулінгу 116 000;

- Гарячая лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 76;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

- Національна поліція України 102. Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування. - Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

- Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 - 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

- Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1.Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

2. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу,

яка з’ясовує обставини булінгу.

3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу,

несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13

(вчинення правопорушень за статтею 1734

Інформація про булінг

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Булінг –  (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Насилля в дошкільному навчальному закладі

Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете – ні, булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування.
Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.
Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.

Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

·                     їй раптом страшно йти в дитячий садок;

·                     вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;

·                     чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

·                     приходить додому із травмами, які не може пояснити;

·                     залишається на самоті або впадає у стан депресії;

·                     розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;

·                     має труднощі з концентрацією уваги;

·                     уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг? Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла.

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.

2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.
3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана

4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.
5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.

6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.

Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві.  Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок  психолога,вихователя, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу? Психологи визначають декілька основних причин:

·                     Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

·                     Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

·                     Атмосфера в колективі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

·                     У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

·                     Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

·                     Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

·                     Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

·                     Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

·                     Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

·                     Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось з дорослих або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

·                     Запитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

·                     Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до навчального закладу.

·                     Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

·                     Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у навчальному закладіі: до  психолога,вихователів, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

·                     Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

·                     Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

·                     Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

·                     Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.

·                     Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

·                     Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.

·                     Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

·                     Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

·                     Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

·                     Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

·                     Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

·                     Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

·                     Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати?

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

·                     втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

·                     відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

·                     втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

·                     втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

·                     частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

·                     частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

·                     часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

·                     потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога. 

 

Як запобігти харчовим отруєнням

В умовах, коли немає доступу до свіжих продуктів харчування, у хід ідуть запаси, зокрема консервація. Однак власні та промислові заготівлі варто вживати обережно. Неякісні чи протерміновані можуть містити збудники ГКІ, що спричиняють тяжкі ускладнення, особливо в дітей. Інша проблема — харчові отруєння внаслідок порушення правил зберігання продуктів харчування, приготування їжі. Що робити, щоб зберегти здоров’я травної системи, яку воду пити, якщо перебуваєте в польових умовах, та як допомогти за харчового отруєння.

Перевіряти консервацію

Усі консервовані продукти харчування, які неправильно транспортували чи недостатньо обробили, — потенційно небезпечні. Не вживайте їх, якщо помітили, що банки:

• роздуті;
• зі здутими кришками;
• підтікають;
• нещільно закриті;
• неприємно пахнуть.

Не купляйте консерви та інші домашні продукти харчування на стихійних ринках чи на вулиці.

Консервували власноруч — перевірте дату виготовлення. Якщо минув понад рік — не вживайте.

Інфікуватися можна і якщо з’їсти в’яленої, копченої риби та ковбас, особливо домашніх. Визначити, чи інфікований продукт харчування, за кольором чи смаком неможливо. Найбільше небезпечних токсинів — у нутрощах риби. Звідти вони проникають у м’ясо. Тому ліпше не вживайте м’ясо риби біля ребер та ікру.

Дотримуватися правил безпечності

Зберігайте сировину та готові харчові продукти окремо. За відсутності холодильника передбачте склад за межами приміщення, наприклад на вулиці.

Дублюйте термін придатності й умови зберігання продуктів харчування. Це дасть вам змогу правильно розподілити їх і продумати черговість споживання. Перевіряйте органолептичні якості швидкопсувних продуктів харчування — яка їжа на вигляд, запах та смак.

Термічно оброблюйте м’ясо, птицю, рибу, молоко, молочні та інші швидкопсувні харчові продукти. Перш ніж вживати, переконайтеся, що м’ясо або риба повністю просмажені, проварені або протушені. Добре мийте овочі, фрукти та ягоди, які споживаєте свіжими.

Не забувайте мити руки перед приготуванням їжі. Захворіли на ГКІ — відстороніться від роботи з продуктами харчування. Помітили, що хтось із оточення прихворів, порадьте діяти так само. Обов’язково мийте руки після відвідування туалету.

Приготовані страви споживайте одразу. Ставте їх у холодильник після охолодження, однак не пізніше ніж через 2 год після приготування. Не заправляйте салати до споживання, так вони зіпсуються швидше.

Якщо перебуваєте в польових умовах, уникайте забруднення продуктів харчування піском. Не вживайте невідомі гриби, ягоди, трави. Не пийте воду та не мийте посуд у невідомих водоймах. Пийте лише бутильовану воду, а для миття рук і посуду — фільтруйте.

Вміти допомогти

Якщо попри профілактику хтось все ж таки отруївся, визначте, чи людина при тямі та дихає. Непритомна — почніть серцево-легеневу реанімацію та викличте бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. При тямі — промийте шлунок великою кількістю питної негазованої води. Наприклад, дорослому потрібно випити 500—700 мл води температурою +18 °С. Щоб активувати блювотний рефлекс, натисніть хворому на корінь язика чистою ложкою. Повторюйте промивання, допоки не отримаєте чисті промивні води.

Далі відпоюйте людину, щоб відновити втрачену рідину. За харчового отруєння важливо запобігти зневодненню. За можливості дайте препарат для регідратації та ентеросорбент, наприклад активоване вугілля.

Якщо людина непритомна, і ви не можете визначити, що з нею сталося, проаналізуйте ситуацію довкола. Про гостре отруєння свідчить різкий неприємний запах, відкриті чи перекинуті ємкості з продуктами харчування, з-під ліків та алкоголю.

Протягом першої доби після отруєння не годуйте хворого. Наступні 5—7 днів забезпечте дієтичне харчування — легкі варені страви. Зверніться до лікаря, якщо хворому гіршатиме:

• помітите кров у калі;
• триматиметься температура тіла понад +38,5 °С;
• скаржиться на високу сухість у роті та горлі, запаморочення, коли встає.

Він призначить антибіотики, пробіотики чи ферменти, щоб відновити функції шлунково-кишкового тракту.

Вживайте продукти харчування, в якості яких упевнені. Дотримуйтеся правил особистої гігієни, відокремлюйте сиру їжу від готової. Пильнуйте, аби страви були повністю приготовані, та зберігайте їх у холодильнику — саме так убережете себе і дитину від ГКІ.

 Що таке пісочна терапія?

Пісочна терапія – це ефективний метод психологічної допомоги, який використовує гру з піском і маленькими іграшками. Цей метод дозволяє дітям вільно виражати свої емоції, думки та переживання через створення мініатюрних світів.

Чому пісочна терапія корисна для дітей?

• Розвиток творчості: Гра з піском стимулює уяву та фантазію дитини.
• Зняття емоційного напруження: Через гру дитина може висловити свої почуття, які важко передати словами.
• Покращення самооцінки: Створивши власний світ у пісочниці, дитина відчуває себе більш впевненою.
• Розвиток мови: Під час гри дитина описує свої дії, що сприяє розвитку мовлення.
• Покращення соціальних навичок: Спільна гра в пісочницю розвиває вміння спілкуватися та співпрацювати.

Як пісочна терапія допомагає вирішувати дитячі проблеми?

• Страхи та тривоги: Дитина може візуалізувати свої страхи і знайти способи їх подолання.
• Агресія: Через гру дитина може випустити накопичену агресію в безпечному середовищі.
• Труднощі у спілкуванні: Пісочна терапія допомагає розвивати навички взаємодії з іншими людьми.
• Проблеми з адаптацією: Дитина може відтворити ситуації, які викликають у неї труднощі, і знайти нові способи поведінки.

Як організувати пісочну терапію вдома?

• Підготуйте пісочницю: Це може бути пластикова коробка або спеціальна пісочниця для дітей.
• Забезпечте пісок: Використовуйте чистий кінетичний пісок або звичайний пісок.
• Зберіть іграшки: Підберіть різноманітні іграшки: фігурки людей, тварин, будинки, машинки, дерева тощо.
• Створіть атмосферу: Включіть спокійну музику, запаліть свічку (під наглядом дорослих).
• Не втручайтесь: Дозвольте дитині грати самостійно, не намагайтеся керувати її діями.
• Обговорюйте: Після гри обговоріть з дитиною те, що вона створила.

Важливо пам'ятати!

• Пісочна терапія – це не ліки, а додатковий інструмент розвитку дитини.
• Якщо у дитини серйозні психологічні проблеми, необхідно звернутися до фахівця.
• Регулярні заняття пісочною терапією принесуть найбільшу користь.

Пісочна терапія – це не просто гра, це шлях до самопізнання та гармонійного розвитку дитини.

 

 Консультація для батьків:

«Дієві практичні підходи в роботі з дітьми, які мають аутичні розлади»

     В умовах переходу закладів освіти на інклюзивну форму навчання практично кожен садочок, школа приймає в свою родину дітей, які мають аутичні форми порушень. Досить часто особлива дитина має потенціальні можливості для адаптації в соціумі.

     Ми вирішили запропонувати вам комплекс практичних підходів, який має назву секвенційної моделі допомоги дітям з аутизмом. Це комплекс вправ, який виконується системно, послідовно ускладнюючись.

    Така модель працює з дітьми будь-якого віку, що мають розлади в роботі сенсорних систем та емоційно-вольові порушення. Саме ці типи порушень характерні, передусім, для дітей з розладами аутичного спектру.

Керує процесом корекційний педагог.

 

Вправа 1. Масаж всього тіла долонями

Опис вправи: Вибираємо найприємнішу дитині форму для масажу. Починаємо з розігріваючого масажу – погладжування, можна супроводжувати примовками. Переходимо до більш динамічних форм:

«Дощик». Легке плескання кінчиками пальців по поверхні тіла. Сила тиску поступово збільшується.

«Рубання». Легкі удари ребром долоні під різним кутом до тіла дитини.

«Човник». Дорослий складає долоні човником і і плескає ними тіло дитини.

«Тісто». Дорослий розминає тіло дитини, ніби місить тісто.

«Кулачки». Масаж виконується кулачками, притискаючи їх до тіла дитини.

«Черв'ячок». Зібрати шкіру дитини пальцями й легенько пересувати її знизу догори.

«Гусачок». Пощипування тіла дитини кінчиками пальців.Погладжування тіла дитини долонями, здійснюючи кругові руки.

Час виконання: 30 секунд на одну частину тіла

 

Вправа 2 . Масаж стоп

Опис вправи: 

«Притискання». Дорослий сильно притискає руками стопи дитини. Дії супроводжує називанням частин стопи, з якими взаємодії.

«Їжачок». Використовується гумові м'ячики з шипами різної твердості (починаємо з найм'якшого). Крутимо м'ячиком, змінюючи силу натиску, натискаючи на стопу і називаючи частину ноги, з якою взаємодіє м'ячик.

Час виконання: 30 секунд на стопу

 

Вправа 3. Обстукування стопи

Опис вправи: «Постукування». Обстукуємо стопу з перемінною силою, називаючи частину ноги, з якою взаємодіємо.

Час виконання: 30 секунд на стопу

 

Вправа 4. Масаж обличчя долонею

Опис вправи: 

«Дощик». Делікатно постукуємо кінчиками пальців по обличчю, називаючи його частини.

«Гусачок». Легенько пощипуємо, називаючи частини обличчя.

«Кішечка». Погладжуємо частини обличчя долонею, називаючи їх.

Час виконання: Від 15 секунд до 1 хвилини. Час збільшуємо поступово

 

Вправа 5. Масаж ротової порожнини щіточкою для зубів

Опис вправи: Використовуємо для вправи щіточку для зубів з м’якою щетиною. Перед масажем зволожуємо щіточку теплою водою. Масуємо дуже делікатно зуби, ясна, внутрішню частину ротової порожнини: внутрішню частину щік, піднебіння і язик. Спочатку, якщо дитина не дозволяє вкласти щітку до ротової порожнини, можна масувати легенько губи, поступово просуваючись до масажу в ротовій порожнині (можна почати масаж тильною стороною щітки).

Час виконання: 15-30 секунд. Час збільшуємо поступово

 

Вправа 6. Виповзання

Опис вправи: Дитина лежить на животі (на підлозі) руки витягнуті вперед. Зверху лягає дорослий навхрест (спираючись на свої руки і коліна) так щоб його живіт був на талії дитини, таким чином створюючи перепону для виповзання. Дитині потрібно виповзти з-під пресу. Якщо у дитини не виходить треба їй допомогти виставляючи ноги та руки в потрібне положення.

Час виконання: Індивідуально

 

Вправа 7. Перекочування

Опис вправи: Вправу виконуємо на твердій поверхні (твердий килимок, матрац).

Якщо дитина не зможе самостійно виконати цю вправу, то дорослий може сам перекладати руки і ноги дитини. Можна разом з дитиною перекочуватися, тримаючи її на собі. Перекочування можна роботи почергово то в одну, то в другу сторону. Також, можна перекочувати дитину і, одночасно, замотувати її в ковдру або іншу тканину, а потім розмотувати її. Але необхідно все це робити в ігровій формі, не викликаючи спротив дитини і не закривати тканиною її обличчя, голову. Бажано, щоб дорослий, надавав ритм виконання вправи.

 Час виконання: Індивідуально

 

Вправа 8. Підскакування на двох ногах

Опис вправи: «Підскакування на двох ногах». Вправу слід виконувати босоніж для профілактики плоскостопості і додаткової стимуляції.

Вправу починаємо від підстрибування на місці на двох ногах. Спочатку дитині допомагає дорослий, який тримає дитину за руки і підскакує разом з нею в такт. Коли дитина вже підстрибує самостійно, дорослий перестає допомагати. Прагнемо, щоб дитина стрибала самостійно. Під час виконання цієї вправи слідкуємо, щоб дитина тримала спинку рівно.

«Зіскакування». Зіскакування обома ногами на підлогу з предмету. (лава, стільчик; висота 20-30 см.)

Час виконання: Індивідуально

 

Вправа 9. Вставання

Опис вправи: Дитині необхідно показати, як треба присісти або допомогти їй це зробити (дорослий знаходиться за спиною дитини, тримає її за руки і допомагає їй присісти). Потрібно присісти та обхопити руками коліна. З такого положення дитині потрібно піднятися у повний зріст і підняти руки вгору Стопи при цьому не відриваються від підлоги.

Час виконання: Починати з 2-3 разів

 

Вправа 10. Водіння очима за предметом

Опис вправи: Саджаємо дитину і сідаємо навпроти неї. У руці дорослого знаходиться іграшка (або інший предмет), який цікавить дитину. Просимо дитину, щоб вона водила поглядом за тою іграшкою. Іграшку рухаємо вниз, вгору, вбік по скошеній лінії, по колу, крутимо нею вісімку.

Час виконання: 30 секунд-1 хвилина. Час збільшуємо поступово

 

Вправа 11. Слухання шепотіння

Опис вправи: Безпосередньо на вухо дитини шепочемо позитивну інформацію, яка його стосується (я тебе люблю, ти найкращий хлопчик; або нейтральну інформацію чи віршики). Почергово шепочемо то до лівого, то до правого вуха. Вправу можна виконувати або в час відведений для вправи, або ж на впродовж дня декілька разів повторюючи її.

Час виконання: 1 хвилина

 

Вправа 13. Показ картинок «Кольори»

Опис вправи: У будь-який зручний час посадити дитину перед собою. Показувати картки по черзі і називати колір: «червоний», «жовтий», «зелений», «синій» (без будь-яких інших пояснень, конкретно: «червоний» і т. д.).

Наступний раз показувати картку іншою стороною, де записано назву кольору (друковане слово, напр. «червоний»). Виконання вправи повторюється багаторазово.

Час виконання: Сприймання кожної картинки 3-5 секунд