вівторок, 10 грудня 2024 р.

 

Консультація для батьків:



,

Профщеплення та їх  значення для дітей

 Вакцинація є найефективнішим і безпечним методом профілактики важких, життєзагрожуючих інфекційних захворювань, таких як: туберкульоз, дифтерія, правець, поліомієліт, кашлюк,  кір, вірусний гепатит В і ін. 

Суть вакцинації полягає у створенні захисту проти інфекційних захворювань. Імунна система людини реагує на введення вакцини, виробляючи найефективніший імунітет проти інфекції. Вакцинація – єдиний спосіб захисту від низки захворювань, які неможливо вилікувати іншими методами, або при яких можливі важкі ускладнення. Вродженого імунітету до тих захворювань, від яких існують щеплення, немає. Якщо мати малюка в дитинстві хворіла інфекційними хворобами, то в перші 3-6 місяців життя здорова доношена дитина може бути захищена материнськими антитілами, які потрапили через плаценту в дитячий організм під час вагітності та через грудне молоко. Діти, що народились недоношеними, та ті, що знаходяться на штучному вигодовуванні, такого захисту не мають. А оскільки уникнути контактів із хворими людьми важко і можливість захворіти в результаті цих контактів велика, то дуже важливо щеплювати дітей раннього віку. Вакцинація дає як особистий захист кожному із нас, так і забезпечує колективний імунітет.

Імунопрофілактика:

-це попередження інфекційних захворювань;

-більш легкий перебіг інфекції у випадку захворювання;

-зниження летальності та ускладнень від інфекційних захворювань і їх наслідків;

-вакцинопрофілактика щорічно рятує 750 тисяч дітей від інвалідності;

3 мільйони смертей у світі попереджується завдяки вакцинації щорічно. 

Вакцинація є питанням національної безпеки країни.

Вакцини - одні з найбільш ефективних і економічно-виправданих медичних та соціальних досягнень людства.

Їх вводять здоровим і хворим людям, щоб попередити інфекційне або онкологічне захворювання, викликане мікробами, вірусами або токсинами. Ефективність вакцинації залежить від колективного імунітету. 95% охоплення населення профілактичними щепленнями забезпечує колективний імунітет. Тільки при такому охопленні щепленнями не виникають спалахи епідемії вакцинокерованих інфекцій.

В Україні відповідно до календаря профілактичних щеплень кожна людина отримує обов'язкові щеплення проти десяти інфекційних захворювань: туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи, паротиту, гемофільної інфекції. Також у цьому календарі вказано рекомендовані щеплення проти вітряної віспи, гепатиту А, ротавірусної, папіломавірусної, менінгококової, пневмококової інфекцій, проти грипу. 

Вакцина БЦЖ захищає дітей перших 2-х років життя від важких форм туберкульозу, туберкульозного менінгіту і дисемінованого туберкульозу легень. 

У першу добу після народження проводиться вакцинація проти вірусного гепатиту В, вкрай важкого захворювання, при якому вражається печінка і виникають хронічний гепатит із печінковою недостатністю або рак печінки - гепатокарціноми. Вакцина отримана методом генної інженерії, не містить вірусу, безпечна й ефективна, є першою протипухлинною вакциною. Вакцинація з 3-4 щеплень захищає від хвороб печінку довічно. Дуже важливо зробити ці щеплення дитині до початку сексуального життя та проведення хірургічних або стоматологічних маніпуляцій, попередити можливі інфікування вірусом.

Вакцинація дітей проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гемофільної інфекції типу B починається на першому році життя, ревакцинації проводяться в 18 місяців, 14 та 16-річному віці.

Після 16 років ревакцинація проти дифтерії та правця проводиться 1 раз у 10 років. Ці інфекційні захворювання вкрай важкі, вони можуть бути причиною смерті, інвалідизації, важких ускладнень. Єдиний метод профілактики - це щеплення.

Особливо небезпечний кашлюк у дітей першого року життя, так як його перебіг нетиповий, з зупинкою дихання, з високим ризиком для життя, тому вакцинація кашлюку починається в 2-х місячному віці, як і в країнах західної Європи і США. Дуже важливо, щоб батьки, члени сім'ї були щеплені проти кашлюку.

Кашлюк - це захворювання висококонтагіозне, один хворий може інфікувати від 12 до 15 осіб. На кашлюк хворіють діти і дорослі, тому ревакцинацію потрібно проводити неодноразово. Для цього використовується вакцина «Бустрікс», її можна придбати в аптеках міста за рецептом лікаря.

Для щеплень проти дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції типу B і кашлюку у дітей першого року життя використовуються комбіновані вакцини «Пентаксим» або вакцини сімейства «Инфанрикс». Це безпечно і зручно, так як дитина отримує одну внутрішньом'язову ін'єкцію. У дітей старше року використовуються жива поліомієлітна вакцина.

В 1 рік і в 6 років діти отримують щеплення проти кору, епідемічного паротиту, краснухи комбінованою вакциною «Пріорікс».

Два щеплення забезпечують тривалий імунітет від цих небезпечних інфекцій.

Кір - це вкрай важке захворювання, етіотропного лікування не має. Небезпечно ускладненнями: пневмонія, енцефаліт.

Вірус епідемічного паротиту викликає ураження ендокринних залоз і призводить до безпліддя у чоловіків.

Вірус краснухи може бути причиною енцефаліту, захворювання суглобів, синдрому вродженої краснухи, якщо дитина інфікується внутрішньоутробно.

Крім десяти профілактичних щеплень, в Україні діти можуть отримати захист проти ротавірусної інфекції, пневмококової та менінгококової інфекцій, проти грипу, папіломовірусної інфекції. Вакцини є в аптечній мережі.

Вакцини «Превенар-13» і «Сінфлорікс» захищають від інвазивних і неінвазивних інфекцій, таких як сепсис, септицемія, менінгіт, ендокардит, флегмона, пневмонія, отит і синусит. Вакцинація дозволена з 6-тижневого віку у всіх дітей. Вона рекомендована хворим з серцево-судинними, бронхо-легеневими захворюваннями, цукровим діабетом, ожирінням, захворюванням печінки, нирковою недостатністю, недоношеним дітям, ВІЛ-інфікованим, курцям.

Вакцина «Ротарікс» профілактує ротавірусні гастроентерити у дітей з 6 тижнів до 6 місяців. Це важке інфекційне захворювання, що супроводжується інтоксикацією, блювотою і діареєю, зневодненням.

Діти з цією інфекцією отримують лікування в інфекційному стаціонарі.

Проти менінгококової інфекції застосовується вакцина «Менактра» у дітей з 9 місяців. Вона захищає від менінгіту і септицемії. Показана людям з аспленемією, зі спадковою гемолітичною анемією.

Вакцинації проти грипу підлягають діти з 6-місячного віку, вагітні, люди з хронічними захворюваннями, такими як ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, хронічне обструктивне захворювання легенів, бронхіальна астма, муковісцидоз, туберкульоз, цукровий діабет, хворі на онкологічні захворювання, з ВІЛ-інфекцією. Щеплення проти грипу проводяться щорічно в осінньо-зимовий період. Імунітет до грипу зберігається від 6 до 12 місяців.

Для профілактики раку шийки матки, передракових захворювань шийки матки у дівчаток і жінок, починаючи з 9-річного віку використовуються вакцини «Церварикс», «Гардасил». Жінки, в сім'ях яких, є хворі з цією патологією, в першу чергу підлягають вакцинації.

 Коли приходить час щеплювати дитину, у батьків виникає багато запитань пов’язаних із вакцинацією:

-в якому віці краще розпочинати вакцинацію?

-як підготувати малюка до щеплення?

-якими вакцинами проводити щеплення?

-які можливі реакції у дитини після проведення щеплення та які ускладнення може дати та   чи інша вакцина?

-як щеплювати дітей із проблемами у стані здоров’я?

Здорові діти не потребують спеціальної підготовки до проведення щеплення. Необхідно лише заздалегідь поміряти температуру тіла. Перед щепленням лікар обов’язково оглядає дитину.

Ви повинні проінформувати лікаря:

-чи не було випадків підвищення температури тіла у дитини в попередні дні та інших ознак нездоров’я (кашлю, нежиті, порушення випорожнення, висипки);

-чи не було в дитини алергії на продукти харчування, ліки, обов’язково повідомити про наявність у Вас чи вашої дитини хронічних захворювань, та повідомити про те, які ліки в зв’язку з даним захворюванням одержує дитина;

-необхідно попередити лікаря про післявакцинальні реакції у батьків дитини, та у дитини у разі проведення повторного щеплення, розповісти як переносились попередні введення вакцини.

У разі необхідності лікарем будуть призначення додаткові обстеження дитині та консультації відповідних фахівців. Дітям, які мають алергічні захворювання, щеплення проводяться поза загостренням і з призначенням протиалергічних препаратів до та після вакцинації. Дітям, які часто хворіють респіраторними захворюваннями щеплення проводяться на фоні відсутності захворювання, в так званому, спокійному періоді, при необхідності обстеживши на наявність хронічних інфекцій, аномалій розвитку, імунодефіцитних станів. Але варто пам’ятати, що вакцинація таким дітям необхідна навіть в більшій мірі, чим їх здоровим ровесникам, так як у них більше ймовірності важкого та ускладненого перебігу захворювання.

Дітям старшого віку, що мають хронічні захворювання, щеплення проводять після закінчення загострення з проведенням подальшої реабілітаційної терапії основного захворювання з метою попередження загострення після вакцинації.

Інфекційні захворювання, як і раніше, залишаються реальною загрозою життю та здоров’ю населення, бо віруси та бактерії живуть з нами, щосекунди ми вдихаємо мільйони мікроорганізмів.

Важко сказати, коли і де може відбутись зараження. Ви впевнені, що вас і ваших дітей оточують абсолютно здорові люди? Крім імунітету, що сформувався в кожного із нас, існує поняття колективного імунітету, що формується у  випадку, якщо 85-95% суспільства будуть вакциновані. Вакциновані люди створюють захист для оточуючих вдома і в колективах, захищаючи тих, кому за станом здоров’я вакцинація протипоказана.

В даний час низький рівень захворюваності на інфекції, що керуються імунопрофілактикою, обумовлений високим обсягом вакцинації в попередні роки. Із часом рівень захисних антитіл зменшується, імунітет слабшає. В разі, якщо кількість вакцинованих людей зменшиться до 70%, підвищиться ризик спалахів інфекційних захворювань і навіть епідемій.

Тільки вакцинація надійно захистить вашу сім’ю від  ризику інфекційних захворювань.

Щеплюйтеся. Захистіть себе та близьких вам людей!

 







вівторок, 17 вересня 2024 р.



 ОБЕРЕЖНО СКАЗ!!!

 

Не чіпати диких тварин і в разі укусу чи подряпини негайно звернутися по медичну допомогу.  Це загальні рекомендації, яких важливо дотримуватися як дорослим, так і дітям.
Тому в межах спільної комунікаційної кампанії щодо важливості профілактики сказу World Health Organization UkraineМіністерство охорони здоров'я УкраїниДержпродспоживслужба створили мультфільм для найменших.
Сказ – це вірусна, смертельна інфекція, розвитку якої у людини можна запобігти, якщо своєчасно провести вакцинацію. Людям вірус сказу зазвичай передається під час укусу заражених тварин, при чому у більшості випадків джерело інфікування – собаки та коти (як безпритульні, так і не вакциновані домашні). Вакцинацію тварин проводять фахівці ветеринарної медицини Держпродспоживслужби.

 

Посилання щодо відеоматеріалу в мережі Ютуб –
https://www.youtube.com/watch?v=jzk1wl22f1g ;
посилання в мережі «Фейсбук» -
https://www.facebook.com/moz.ukr/videos/8033486133348815 .

 

"Кейс безпеки": нормативно-правова база, документи з охорони праці й БЖД, додаткова література й відеотека для дошкілля

https://nus.org.ua/news/kejs-bezpeky-normatyvno-pravova-baza-dokumenty-z-ohorony-pratsi-j-bzhd-dodatkova-literatura-j-videoteka-dlya-doshkillya/
ВІДЕОТЕКА:   https://drive.google.com/file/d/1vB2AhzpXd5Rjh60YGvFObyNt0kB2kBX9/view?pli=1     




Нормативно-правова база


Нормативно-правова база

"Кейс безпеки": нормативно-правова база, документи з охорони праці й БЖД, додаткова література й відеотека для дошкілля

https://nus.org.ua/news/kejs-bezpeky-normatyvno-pravova-baza-dokumenty-z-ohorony-pratsi-j-bzhd-dodatkova-literatura-j-videoteka-dlya-doshkillya/
ВІДЕОТЕКА:   https://drive.google.com/file/d/1vB2AhzpXd5Rjh60YGvFObyNt0kB2kBX9/view?pli=1     

 

Закони України

Постанови та розпорядження кабінету міністрів

Накази міністерства освіти

Листи Міністерства освіти

 



 

четвер, 21 грудня 2023 р.

                               ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ЗДО

 Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах закладу загальної середньої освіти.

"Нормативні документи щодо інклюзивної освіти"
Список основних нормативних документів у сфері інклюзивної освіти
  1. Закон України «Про освіту». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.
  2. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9–675 від 25.09.12 року «Щодо посадових обов’язків асистента вчителя» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/1_9-675(2).doc
  3. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/9 від 18.5.2012 р. «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/npa/organizatsiya-navchalno-vikhovnogo-protsesu-v-umovakh-inklyuzivnogo-navchannya
  4. Наказ Міністерства освіти і науки України № 609 від 08.06.2018 року «Про затвердження примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-primirnogo-polozhennya-pro-komandu-psihologo-pedagogichnogo-suprovodu-ditini-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-v-zakladi-zagalnoyi-serednoyi-ta-doshkilnoyi-osviti
  5. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», від 15 серпня 2011 р. № 872 . — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/872-2011-%D0%BF/paran8#n8
  6. Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю [Електронний ресурс]: Указ Президента України №678 від 03.12.2015 р. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/678/2015.

 

Міжнародні документи
  1. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/snow/995_015.
  2. Конвенція ООН про права дитини. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
  3. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.

Робота з дітьми з особливими освітніми потребами.

Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності - і допомогу, можна одержати у психолого-медико-психолоіїчних консультаціях. Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легше буде структура її дефекту, тим краще вона розвиватиметься. Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, привело до проблем шкільного навчання: порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК.

При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників,зокрема:

категорія аномального розвитку;

вік дитини;

конкретний клінічний діагноз;

наявність супутніх відхилень; стан соматичного здоров я;

інтелектуальний ступінь;

особливості психічного та фізичного розвитку;

потреби та можливості дитини.

Тобто, потрібно рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини та потреб родини. Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами дитячого садка, у якому вона перебувала. Адже у процесі систематичного навчання та виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, проблеми та труднощі. До складання документу може бути залучений і психолог, якщо він систематично працював з дитиною. Підсумовуючи викладене, вихователь може зауважити своєї припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу. Проте, ніяких діагнозів, навіть у вигляді припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини. її конкретний клінічний діагноз, встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, малюнків дитини, психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини. Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії. Тому у ЗДО має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Наказом Міністерства освіти та науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005року №651 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів 111-І V рівня акредитації,що готують фахівців за напрямком «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи корекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвіт інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними ланками такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги. Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології, з певними методичними аспектами.

Зокрема вихователі мають бути компетентними у таких питаннях: • підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку; • основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології; • особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами; • комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей; • диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;• зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі.

своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

Поза всяким сумнівом, компетентність вихователів є однією з умов ефективності дошкільної освіти. Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння та прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. Сприятливе соціальне та розвивальне середовище є однією з вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища -одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. Педагоги дошкільного закладу мають передусім формувати позитивне ставлення здорових вихованців до дітей з психофізичними вадами, прийоми адекватної взаємодії, емпатії.

Ця робота здійснюється за допомогою таких методів:

а) бесіда,

б) переконання,

в) розгляд проблемних ситуацій,

г) сюжетно-рольові ігри,

д) перегляд спеціально відібраних відеосюжетів.

Оскільки дитина-дошкільник - це відзеркалення сім'ї, то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей, формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами. Отже, інклюзивна дошкільна освіта - це одна із реалій нашого життя. Проте, потрібно пам'ятати, що її ефективність залежить від багатьох умов, головною з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід. З метою впровадження системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, важливим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає:

1. Поетапне впровадження інклюзивної освіти, яке потребує проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме:

- Психодіагностичний етап:

- діагностика рівня розвитку дітей: виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;

- тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;вивчення особливостей сім'ї, в якій виховується дитина;

-психолого-педагогічне спостереження за особливосгями соціальної взаємодії учнів у школах з інклюзивним навчанням.

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами:

банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

картки здоров'я і розвитку дитини;

психологічної картки індивідуального розвитку дитини;

соціального паспорту сім'ї, в якій виховується дитина;

щоденника спостереження за дитиною в начальному закладі;

щоденника спостереження за станом здоров’я поведінкою дитини вдома у позаурочний час.

3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).

4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а саме:

банку даних навчальних і виховних програм;

механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров'я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.

5. Моніторинг результативності, який передбачає застосування наступних методів:

- дидактичного - вивчення результативності різних сторін навчально-виховного процесу;

- виховного - простеження ефективності виховного процесу, системи взаємостосунків його учасників;

- управлінського - простеження за характером взаємостосунків на різних управлінських рівнях в системах: «керівник - педагогічний колектив», «керівник - діти», «керівник - батьки», «керівник - зовнішнє середовище»;

- соціапьно-психологічного - спостереження за системою колективно- групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;

- медичного - відстеження динаміки стану здоров'я дитини з особливими потребами.

6. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні: - виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітньо-виховних ресурсів;

- виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитинок), педагогом і батьками внаслідок роботи із проблемою «особливоїдитини».

7. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

- планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;

- ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти;

- реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;

- відстеження результативності впроваджених змін.

Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина з особливими освітніми потребами.

1. Навчитися толерантно ставиїися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.

2. Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.

3 Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

4- Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

5- Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини. 

6. Співпрацювати з іншими педагогами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в одній мультидисциплінарній команді.

Психолого-педагогічна характеристика

Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам:

- підсумок спостережень;

- добір фактів;

- систематизація фактів та висновки педагога;

- характер викладу;

- позитивні сторони дитини;

- індивідуальна робота з дитиною (хто проводив з фахівців);

- обсяг характеристики (має бути короткою,але переконливою).